Plus de titres de Anna Petrash
Paroles et traduction
Original
Я билась вітрами. Пластикові рами, закриті вікна. І проступали рани.
Я нулась вітром. Летіли долі, долі зламані вітрами.
Я билась вітрами. Пластикові рами, закриті вікна. І проступали рани.
Я нулась вітром. Летіли долі, долі. Питання: скільки зла в мені?
Ха.
Скільки зла в мені?
Я.
Час і потік крушив перепони. Внутрішня злість рушить мене.
Я стікала по краю униз день у день. Наново билась, згорала лише.
Скільки пливе часу в висотині? Скільки зусиль бачили стіни?
Скільки злив і зим, і змін, і стріл дирує пил?
І я билась вітрами. Пластикові рами, закриті вікна.
І проступали рани. Я нулась вітром.
Летіли долі, долі зламані вітрами. Я билась вітрами. Пластикові рами, закриті вікна.
І проступали рани. Я нулась вітром. Летіли долі, долі зламані вітрами.
Я билась вітрами. Пластикові рами, закриті вікна. І проступали рани.
Я нулась вітром. Летіли долі, долі зламані, зламані, зламані.
Я билась вітрами. Пластикові рами, закриті вікна. І проступали рани.
Я нулась вітром.
Летіли долі, долі зламані, зламані, зламані. Зламані, зламані.
Я сплю, це болить, мені не стане літер, щоб стримати вітер силою слів.
Та сльозами розтане сніг на весні.
І пелюстки.
Я билась вітрами. Оминала брами, шукала рими.
Наново лічила крап, напинала крила.
Летіли долі, долі зламані, зламані, зламані, зламані, зламані, зламані, зламані, зламані, зламані, зламані, зламані, зламані, зламані, зламані, зламані, зламані. Я. Я. Я, я.
Traduction en français
J'ai combattu les vents. Cadres en plastique, fenêtres fermées. Et les blessures étaient visibles.
J'ai été époustouflé. Les destins volaient, les destins brisés par les vents.
J'ai combattu les vents. Cadres en plastique, fenêtres fermées. Et les blessures étaient visibles.
J'ai été époustouflé. Les destins, les destins se sont envolés. Question : Quelle part de mal y a-t-il en moi ?
Ha.
Combien de mal y a-t-il en moi ?
Je
Le temps et le flux ont brisé les barrières. La colère intérieure me motive.
Je courais au bord jour après jour. Je me suis encore battu, seulement brûlé.
Combien de temps s'écoule en altitude ? Quel effort les murs ont-ils subi ?
Combien de pluies et d'hivers, de changements et de flèches transpercent la poussière ?
Et j'ai combattu les vents. Cadres en plastique, fenêtres fermées.
Et les blessures étaient visibles. J'ai été époustouflé.
Les destins volaient, les destins brisés par les vents. J'ai combattu les vents. Cadres en plastique, fenêtres fermées.
Et les blessures étaient visibles. J'ai été époustouflé. Les destins volaient, les destins brisés par les vents.
J'ai combattu les vents. Cadres en plastique, fenêtres fermées. Et les blessures étaient visibles.
J'ai été époustouflé. Les destins se sont envolés, les destins brisés, brisés, brisés.
J'ai combattu les vents. Cadres en plastique, fenêtres fermées. Et les blessures étaient visibles.
J'ai été époustouflé.
Les destins se sont envolés, les destins brisés, brisés, brisés. Cassé, brisé.
Je dors, ça fait mal, je n'aurai pas les lettres pour retenir le vent avec le pouvoir des mots.
Mais les larmes feront fondre la neige au printemps.
Et des pétales.
J'ai combattu les vents. Elle contourna les portes, chercha des rimes.
Elle compta à nouveau les carpes, déploya ses ailes.
Les destins se sont envolés, les destins ont été brisés, brisés, brisés, brisés, brisés, brisés, brisés, brisés, brisés, brisés, brisés, brisés, brisés, brisés, brisés. Je. Je. Je, je.