Plus de titres de SadSvit
Description
Compositeur : Bohdan Rozvadovskyi
Auteur : Bohdan Rozvadovskyi
Paroles et traduction
Original
День з пітьмою в танку — і світла в ньому нема
Йду в тишу і спокій — мій квиток вже дарма
Мій щоденний розпад міцно болем скутий
І найгірший страх десь волає в пітьмі
Мій малиновий чай вже стоїть, як віки
Де мій рай кольоровий, що любив залюбки?
Там, у дальній глуші, всі давно вже мовчать
Телефони дзвенять, а біль кричить у мені
Сам до себе кажу щохвилини
Все минає, все минає
Потопаю в словах нетлінних
Все минає, все минає
Кричу невпинно я до загину
Все минає, все минає
Завмирає день в думках безвинних
Все минає, все минає
Мій магнітофон грає струни душі
А там за вікном — сірий фон без межі
Вечір — лінощі, жаль, а може слід твоїх снів
Але втома й печаль — це вже край моїх днів
Мій малиновий чай вже стоїть, як віки
Де мій рай кольоровий, що любив залюбки?
Там, у дальній глуші, всі давно вже мовчать
Телефони дзвенять, а біль кричить у мені
Сам до себе кажу щохвилини
Все минає, все минає
Потопаю в словах нетлінних
Все минає, все минає
Кричу невпинно я до загину
Все минає, все минає
Завмирає день в думках безвинних
Все минає, все минає
Як цей шлях тут прийшов — питаю в неба щодня
Що дорогами вздовж так горіло дотла
Серед жалю негод дивлюсь вбік і назад
Де прямує вагон? В гаї уявних балад
Кличе доля вперед, та стирається слід
Тіні зломаних верб, що були навесні
А потяг їде в журбу, наче пам'ять стара
Я у пісню земну поверну ті слова
Сам до себе кажу щохвилини
Все минає, все минає
Потопаю в словах нетлінних
Все минає, все минає
Кричу невпинно я до загину
Все минає, все минає
Завмирає день в думках безвинних
Все минає, все минає
Traduction en français
Un jour sombre dans le réservoir – et il n’y a pas de lumière dedans
J'y vais en toute tranquillité - mon ticket est déjà perdu
Ma décadence quotidienne est étroitement liée à la douleur
Et la pire peur pleure quelque part dans le noir
Mon thé à la framboise dure depuis des lustres
Où est mon paradis coloré que j’aimais tant ?
Là-bas, dans un désert reculé, tout le monde est resté silencieux pendant longtemps
Les téléphones sonnent et la douleur crie en moi
Je me dis à chaque minute
Tout passe, tout passe
Je me noie dans les mots de l'impérissable
Tout passe, tout passe
Je crie sans cesse jusqu'à ma mort
Tout passe, tout passe
Le jour se fige dans les pensées des innocents
Tout passe, tout passe
Mon magnétophone joue les cordes de l'âme
Et là, à l'extérieur de la fenêtre, il y a un fond gris sans bordure
La soirée est paresse, regret, ou peut-être trace de tes rêves
Mais la fatigue et la tristesse sont déjà la fin de mes jours
Mon thé à la framboise dure depuis des lustres
Où est mon paradis coloré que j’aimais tant ?
Là-bas, dans un désert reculé, tout le monde est resté silencieux pendant longtemps
Les téléphones sonnent et la douleur hurle en moi
Je me dis à chaque minute
Tout passe, tout passe
Je me noie dans les mots de l'impérissable
Tout passe, tout passe
Je crie sans cesse jusqu'à ma mort
Tout passe, tout passe
Le jour se fige dans les pensées des innocents
Tout passe, tout passe
Comment ce chemin est-il arrivé ici - je demande au ciel tous les jours
Ce qui était tellement brûlé le long des routes
Au milieu du mauvais temps, je regarde de côté et de dos
Où va le train ? Dans le bosquet des ballades imaginaires
Le destin appelle, mais la trace est effacée
Ombres de saules brisés au printemps
Et le train va au chagrin, comme si le souvenir était vieux
Je transformerai ces mots en une chanson terrestre
Je me dis à chaque minute
Tout passe, tout passe
Je me noie dans les mots de l'impérissable
Tout passe, tout passe
Je crie sans cesse jusqu'à ma mort
Tout passe, tout passe
Le jour se fige dans les pensées des innocents
Tout passe, tout passe