Plus de titres de Kostiuchenko
Description
Rap : Kiril Kostiuchenko
Ingénieur mixage : Kiril Kostiuchenko
Compositeur : Kiril Kostiuchenko
Paroles et traduction
Original
Та більше очі не закриєш, окуляри зламані.
Рожеві уламки, що всюди падають, мов серце, розбиті, як пляшка дешевого вина студентська. Скільки ще буде тестів?
Достатньо вже обсесій, незаданих сесій.
В будинку, що ми разом будували, знайдено азбест, і там пахне трупами і попелом, ніби Освенцим.
Я підпалю себе, лиш щоб скоріше вже померти.
Моя свідома думка про те, як треба любити, була зруйнована моїм бажанням до самознищення.
Відповідно до статті кодексу про кохання, вам прописано відпустити і йти собі далі. Ваше серце буде розібране на деталі.
Відтепер вам потрібно носити в собі камінь. Медсестра сказала: "Час лікує, тож чекайте. Прийде ваша черга.
Дуже прошу, не лякайтесь. Ви не перший і не останній. В кожного буває".
Так буває, зрозумійте, так буває зараз. Тільки вчора так само людину латали.
Так буває зараз, зрозумійте, так буває. Він кричав гучно, плакав, бився руками об стіни.
Він ніяк не розумів, що його полишили, як маленьку дитину на продлянці в садочку.
Він ніяк не хотів ставити ту жирну точку, яку життя, вимагаючи, стрімко в простір міняло, клало інших людей, кар'єрний зріст, карму, яку давно вже пора відпрацювати було.
Та завжди щось в іншу сторону його стрімко вело.
Та більше очі не закриєш, окуляри зламані.
Рожеві уламки, що всюди падають, мов серце, розбиті, як пляшка дешевого вина студентська. Скільки ще буде тестів? Достатньо вже обсесій, незаданих сесій.
В будинку, що ми разом будували, знайдено азбест, і там пахне трупами і попелом, ніби Освенцим. Я підпалю себе, лиш щоб скоріше вже померти.
Traduction en français
Mais on ne peut plus fermer les yeux, les lunettes sont cassées.
Des débris roses tombant partout, comme un cœur brisé, comme une bouteille de vin étudiant bon marché. Combien de tests supplémentaires y aura-t-il ?
Assez d'obsessions, de séances non programmées.
De l'amiante a été trouvée dans la maison que nous avons construite ensemble, et ça sent le cadavre et la cendre, comme Auschwitz.
Je vais m'immoler par le feu, juste pour mourir plus tôt.
Ma réflexion consciente sur la façon d’aimer a été détruite par mon désir d’autodestruction.
Selon l’article du code de l’amour, on vous dit de lâcher prise et de passer à autre chose. Votre cœur sera déchiré.
A partir de maintenant, vous devez porter la pierre. L'infirmière a dit : « Le temps guérit, alors attendez. Votre tour viendra.
S'il vous plaît, n'ayez pas peur. Vous n'êtes ni le premier ni le dernier. Cela arrive à tout le monde."
Cela arrive, comprenez, cela arrive maintenant. Hier encore, une personne a été rafistolée de la même manière.
Cela arrive maintenant, comprenez, cela arrive. Il criait fort, pleurait, se cognait les mains contre les murs.
Il ne comprenait pas du tout qu'il était laissé comme un petit enfant dans un jardin d'enfants.
Il ne voulait pas mettre en avant ce gros point selon lequel la vie, exigeante, se transformait rapidement en espace, mettait les autres, l'évolution de carrière, le karma, qui méritait depuis longtemps d'être résolu.
Mais quelque chose le conduisait toujours rapidement dans une autre direction.
Mais on ne peut plus fermer les yeux, les lunettes sont cassées.
Des débris roses tombant partout, comme un cœur brisé, comme une bouteille de vin étudiant bon marché. Combien de tests supplémentaires y aura-t-il ? Assez d'obsessions, de séances non programmées.
De l'amiante a été trouvée dans la maison que nous avons construite ensemble, et ça sent le cadavre et la cendre, comme Auschwitz. Je vais m'immoler par le feu, juste pour mourir plus tôt.