Paroles et traduction
Original
Мої плакати на стінах, як і шрами на тілі.
Я гублюся, зосереджено розчиняючи свій біль. У моєму волоссі більше нема кератину.
Я доросла дитина, мені пасує сатин. Мої плакати на стінах, як і шрами на тілі.
Я гублюся, зосереджено розчиняючи свій біль. У моєму волоссі більше нема кератину.
Я доросла дитина, мені пасує сатин. Я вже вмію казати ні, та тобі я скажу так.
Моїми діями більше не заправляє страх.
Я грію надію про те, що у нас є спільний дах, бо нам не пасує ця нав'язана мова кохання.
Я плачу в ванній, поки вода тече по шкірі, змиває бруд, в якій я сам себе містив. І я чую голос, він мені каже відпустити. Та я не вмію.
Я лиш чіпляюся сильніше. Я хочу більше, щодня згораючи без причин.
Я вірю в притчі, що були вписані сторіччя назад у камені.
Я перевірю їх на практиці, бо завжди звик ламати я, щоб зрозуміти, як працює серце.
Не пробачаю мозку переобдумані поступки, зажаті емоції. Кольорові олівці малюють мою долю.
Я чорно-білим приспівом розкажу про любов і мої плакати на стінах, як і шрами на тілі.
Я гублюся, зосереджено розчиняючи свій біль. У моєму волоссі більше нема кератину.
Я доросла дитина, мені пасує сатин. Мої плакати на стінах, як і шрами на тілі.
Я гублюся, зосереджено розчиняючи свій біль. У моєму волоссі більше нема кератину.
Я доросла дитина, мені пасує сатин. Я вже вмі--
Traduction en français
Mes cris sont sur les murs, tout comme les cicatrices sur mon corps.
Je me perds, me concentrant sur la dissolution de ma douleur. Mes cheveux n'ont plus de kératine.
Je suis un enfant adulte, le satin me va bien. Mes cris sont sur les murs, tout comme les cicatrices sur mon corps.
Je me perds, me concentrant sur la dissolution de ma douleur. Mes cheveux n'ont plus de kératine.
Je suis un enfant adulte, le satin me va bien. Je sais déjà comment dire non, mais je te dirai oui.
Mes actions ne sont plus alimentées par la peur.
J'espère que nous avons un toit commun, car ce langage amoureux imposé ne nous convient pas.
Je pleure dans la salle de bain alors que l'eau coule sur ma peau, éliminant la saleté dans laquelle je me suis contenu. Et j'entends une voix, elle me dit de lâcher prise. Mais je ne peux pas.
Je tiens juste plus fort. J'en veux plus, je brûle tous les jours sans raison.
Je crois aux paraboles écrites dans la pierre il y a des siècles.
Je vais les tester en pratique, car j'ai toujours l'habitude de les casser pour comprendre comment fonctionne le cœur.
Je ne pardonne pas au cerveau les concessions reconsidérées, les émotions refoulées. Les crayons de couleur dessinent mon destin.
Je raconterai en chœur en noir et blanc l'amour et mes affiches sur les murs, ainsi que les cicatrices sur mon corps.
Je me perds, me concentrant sur la dissolution de ma douleur. Mes cheveux n'ont plus de kératine.
Je suis un enfant adulte, le satin me va bien. Mes cris sont sur les murs, tout comme les cicatrices sur mon corps.
Je me perds, me concentrant sur la dissolution de ma douleur. Mes cheveux n'ont plus de kératine.
Je suis un enfant adulte, le satin me va bien. Je peux déjà...