Plus de titres de скало
Description
Parolier, Rap, Ingénieur de mixage : Коноплянко Сергій
Compositeur, Beats, Producteur : Дубровін Кіріл
Paroles et traduction
Original
Спогад, як теплий день десь посеред травня.
З часом позитив лиш не лишає пам'ять. Молодість прекрасна, танці щодо ранку.
Я досі відчуваю, ніби тільки вчора тяф. Я, жуєчка, кібарики, найки, що топчуть падік.
Ми коротали дні на квартирах жили кварталі. Пізніше пізнали паби, драми, що через дами.
Пізніше мій коріш дав мне, якось у часі канув. І оп, зміна кадру, а я вже змінив команду.
І стоп, вільний, наче птахи, я не чую травлю.
Мікро, мій єдиний друг і місто новий клич. І виходить, що раз кличе, чому не іти поближче?
Зараз маю все люди, друзі і близькі. Я зараз маю все, про що колись я і не мріяв.
Та тільки от той падік, якому топтали найки.
В пам'яті воскрес і просив, щоб не забували той день.
Спогад, як теплий день десь посеред травня.
З часом позитив лиш не лишає пам'ять. Молодість прекрасна, танці щодо ранку.
Я досі відчуваю, ніби тільки вчора тяф. Та от вчора, не сьогодні, ми вже повиростали.
Лиш інколи тепер, і то рідко, ниряю в пам'ять. Де друзі на конекті, не розкидані на картах.
Час плине так швидко, не встигаєш і встигати.
І от питання тепер хто і де? Хтось серед алей, хтось іде зараз через Едем.
І скільки днів таких у пам'яті ще відгукнеться?
Десь майбутній я зараз в нових кросах пройдеться. І цей падік світлий, що залитий сонцем.
Він запам'ятає через під'їзд на віконце. З часом подивившись у вікно, він пригадає.
Мить, коли той день попросив його пам'ятати. Думай.
Traduction en français
Un souvenir comme une chaude journée quelque part au milieu du mois de mai.
Avec le temps, le positif ne quitte pas la mémoire. La jeunesse est belle, elle danse le matin.
J'ai encore l'impression que c'était hier. Moi, un mâcheur, des cybariks, des naiks, qui piétine le padik.
Nous passions nos journées dans les appartements du quartier. Plus tard, ils ont connu les pubs, les théâtres, cela par l'intermédiaire des dames.
Plus tard, mon petit ami me l'a donné, mais il a coulé avec le temps. Et oh, un changement de cadre, et j'ai déjà changé d'équipe.
Et arrête, libre, comme les oiseaux, je n'entends pas l'appât.
Micro, mon seul ami et le nouveau surnom de la ville. Et il s’avère que lorsqu’il appelle, pourquoi ne pas s’approcher ?
Maintenant, j'ai tous les gens, amis et parents. J'ai maintenant tout ce dont je n'ai jamais rêvé.
Mais seulement ce padik, qui a été piétiné par Nikes.
Il est ressuscité en mémoire et a demandé de ne pas oublier ce jour.
Un souvenir comme une chaude journée quelque part au milieu du mois de mai.
Avec le temps, le positif ne quitte pas la mémoire. La jeunesse est belle, elle danse le matin.
J'ai encore l'impression que c'était hier. Mais hier, pas aujourd’hui, nous avons déjà grandi.
Seulement parfois, et rarement, je plonge dans la mémoire. Où les amis sont en ligne, pas dispersés sur des cartes.
Le temps passe si vite qu’on n’a même pas le temps.
Et maintenant la question est qui et où ? Quelqu'un est dans les ruelles, quelqu'un traverse maintenant l'Eden.
Et combien de ces jours resteront-ils dans les mémoires ?
Quelque part, mon avenir passera dans de nouveaux skis de fond. Et ce padik est lumineux, inondé de soleil.
Il s'en souviendra grâce à l'entrée de la fenêtre. Au fil du temps, en regardant par la fenêtre, il s'en souviendra.
Un moment où ce jour lui demandait de se souvenir. pense