Plus de titres de Покам
Plus de titres de Lasta
Plus de titres de KLIM
Description
Producteur : Dmitri Klimchuk
Batterie : Dmitry Klimchuk
Compositeur : Dmitri Klimchuk
Paroles et traduction
Original
Clint Beats.
Сяйво ледь помітне серед тіней. Сутінки ідей лідер. Стало лице бліде побронзовіле.
Хм, дубілець.
Південний вітер ми з граю птахів здійме з сірих покрівель зусамітнених мовчазних будівель у небо літнє, світле, без края вічне.
Гуркіт грози луна крізь те. Бачити себе більше ніде.
Відшукай серед літер те саме таємне місце, непримітне, де можна переховатись інколи деінде. Цей звук щось зовсім інше.
Інший рівень, щось більше, музло різне мені, не заважай слухати скільки влізе.
То чорне, то біле, то чорне, то біле.
Білий рве, коли асфальт квітне, коли в хатах гуля червоний півень. Мій провулок, мій кіт, без сумнівів, одне ціле.
Рукопотискання міцне, залізне, надійне.
Мерехтіння діб суцільне, безповоротно ще один день піде. Паралелепіпед часу знову сече січе, сече січе.
Над прірвою у житі. Жах, як нам жити далі? Ці руки нічого не крали майже.
Ностальгія у моді завжди. Той малий читає, як я у п'ятнадцятому, тільки гірше.
Після мене не буде тиші. Тримаюсь за соломинку світу. Мене заціпило в останньому вагоні сальвії.
Вигляда страшно, як зумер з книгою Макіавеллі.
В моїй келії рідко грає рокстеді. Чотири мигалки пакують забухану леді. Прокинувся весь район.
У вікнах видно цікаві носи. Матюки сполохали сон. Пліток вистачить всім.
На ранок я з'їм хумус і хліб. Мислення кліпове. Палає, як смолоскип серед темряви бісовий.
Ну що ж, попутного вітру мені на шляху у нікуди. Моя реп-одіссея пливе на фанерній трієрі.
Моя реп-одіссея, моя реп-одіссея.
А!
Моя реп-одіссея, моя реп-одіссея. А!
Елегія — ліричний вірш задумливого, сумного характеру.
В античній поезії вірш будь-якого змісту, написаний двовіршами певної форми.
Traduction en français
Clint Beats.
La lueur est à peine visible parmi les ombres. Le crépuscule des idées du leader. Son visage devint pâle et bronzé.
Hmm, bronzeur.
Le vent du sud nous élèvera avec le chant des oiseaux des toits gris des bâtiments solitaires et silencieux jusqu'au ciel d'été, lumineux, sans fin et éternel.
Le rugissement d’un orage résonne à travers cela. Ne vous voyez nulle part ailleurs.
Trouvez parmi les lettres le même endroit secret, discret, où vous pourrez parfois vous cacher ailleurs. Ce son est quelque chose de complètement différent.
Un autre niveau, quelque chose de plus grand, c'est différent pour moi, ne vous embêtez pas à écouter autant que vous le pouvez.
C'est noir, c'est blanc, c'est noir, c'est blanc.
Les larmes blanches quand l'asphalte fleurit, quand le coq rouge se promène dans les maisons. Mon allée, mon chat, sans aucun doute, n’en font qu’un.
La poignée de main est forte, de fer, fiable.
Le scintillement des jours est continu, un autre jour passera irrévocablement. Le parallélépipède du temps tic tac, tic tac, tic tac encore.
Au-dessus du gouffre de la vie. Horreur, comment pouvons-nous vivre ? Ces mains n’ont presque rien volé.
La nostalgie est toujours à la mode. Ce petit lit comme moi en quinzième année, mais en pire.
Il n'y aura pas de silence après moi. Je m'accroche à la paille du monde. Je suis resté coincé dans le dernier wagon de salvia.
Cela fait peur, comme un buzzer avec un livre de Machiavel.
Rocksteady est rarement joué dans ma cellule. Quatre œillères emballent une dame enflée. Tout le quartier s'est réveillé.
Des nez intéressants peuvent être vus dans les fenêtres. Les mères perturbaient le sommeil. Les potins suffisent à tout le monde.
Le matin, je mangerai du houmous et du pain. Clip de réflexion. Brûlant comme une torche dans les ténèbres du diable.
Eh bien, bon vent en route vers nulle part. Mon odyssée du rap flotte sur une trirème en contreplaqué.
Mon odyssée du rap, mon odyssée du rap.
ET!
Mon odyssée du rap, mon odyssée du rap. ET!
Une élégie est un poème lyrique d’un personnage pensif et triste.
Dans la poésie ancienne, un poème de n'importe quel contenu, écrit en distiques d'une certaine forme.